Його життя це кулінарія. Віктора Бєляка знає пів Житомира. І це не дивно: шеф-кухар мережі ресторанів Salad, голова Житомирської Обласної Асоціації Кулінарів України, експерт WorldSkills 2019-2020 в номінаціях кулінарне та кондитерське мистецтво, найкращий шеф-кухар профі 2016 року, учасник та організатор Всеукраїнських чемпіонатів з кулінарного мистецтва, а також володар багатьох інших нагород.

Він віддається своїй роботі настільки, що вже 14 лютого цього року їде разом із командою професіоналів представляти Україну на незвичайних Олімпійських іграх – кулінарних. Україна вперше братиме участь в таких змаганнях. Про це і не тільки ми поговорили з Віктором.

Як це бути шеф-кухарем в одному з найпопулярніших закладів міста?

Взагалі, дуже круто. По-перше, це статусність, впізнаваність та гордість за себе і свою команду. Із більшою частиною команди, ми сім років пліч-о-пліч працюємо на кухні з першого дня відкриття закладу.

Розкажіть про початок роботи в барбекю-пабі «Pleasantville»

Коли мене запросили працювати у «Pleasantville» тут повним ходом йшов ремонт, перші пропрацювання проходили ледь не при свічках, бо світла на кухні ще не було. Це був самий початок. За 7 років ми пережили пожежі, перебудівництва і все що тільки можна (посміхається). Після двох років роботи ми почали експерементувати із меню, ввели бургери, стейки, різні цікаві новинки, дійшли до того, що, на сьогоднішній    день, у нашому меню можна побачити устриці, равлики, суперове крафтове пиво. В цьому і фішка «Pleasantville» – він поєднує все, на перший погляд, не поєднуване. Зараз ми розробляємо новий проект –  цукерки із незвичайними смаками, наприклад, смак гречки.

 

Кожен шеф-кухар має свою коронну страву, або ту страву, що вдається йому найбільше, чи маєте ви таку страву, якщо так то що ж це?

Зазвичай, мене просять приготувати м’ясо, аргументуючи це тим, що я працюю в «Pleasantville», а основними стравами у нас є бургери і м’ясо. Так, я люблю працювати із м’ясом, але також обожнюю десерти та готую різні страви ресторанного рівня. Немає конкретної страви, що асоціюється із мною та характеризує мене, всі страви, що я створюю – індивідуальні та особливі.

Давайте перейдемо до теми кулінарної Олімпіади. Розкажіть про неї трохи детальніше.

Вперше Олімпіада з кулінарії відбулась саме в Німеччині у 1900 році, на той час це було більш схоже на виставку кулінарного мистецтва. З часом вона набирала все більшої популярності і переросла у відому нам Олімпіаду з кулінарії. Кожні 4 роки це все крутіше виходить, розробляють більш важкі номінації. 2020 року олімпіада пройде у місті Штуттгарт у змаганнях візьмуть участь 2000 кухарів із усього світу.

Ось Ви кажете, що кулінарна Олімпіада існує вже близько 120 років, як так трапилося, що Україна тільки цьогоріч вперше бере участь, не було потрібної команди чи не вистачало ресурсів?

Команда, можливо, й була, все тому, що не було фінансовою можливості, люди боялися, грошей потрібно дуже багато. Ресурси це й зараз для нас дуже болюча тема. В нашому випадку бюджет більше 10 тисяч євро. Це проживання, переліт, продукти, які ми купуємо лише на території Євросоюзу, ми не маємо право везти з собою будь-які продукти. Плюс кількість порцій, 110 порцій закуски й основної страви потрібно приготувати в перший день.

Розкажіть детальніше хто був ініціатором вашої поїздки у Штутгарт .

Ініціатором того щоб Україна поїхала на кулінарну Олімпіаду був Євген Корольов, капітан нашої команди. Андрій Магалецький – президент Асоціації Кулінарів України, досить молодий амбіційний, він підтримав цю ідею і ми почали збирати команду. Коли в Житомирі був Чемпіонат по кулінарному мистецтву у 2019 році, Андрій Магалецький, був присутній і запросив мене до команди. Нашою фішкою є те, що всі кухарі, що входять в склад команди, відомі лише у своїх містах.

Як саме Ваша команда готувалась до Олімпіади?

Перші наші пропрацювання відбувалися у Чорноморську, там є центр підготовки кухарів на морських суднах, де ми відпрацювали вперше всією командою три дні. Плюс море, уявляєш, ми приїхали, січень місяць, а температура плюс десять, це було просто розкішно. Звичайно, спочатку було важко, ми ще були мало знайомі, не розуміли як хто працює і хто що може, це був такий своєрідний хаос. По закінченню трьох днів ми стали дійсно справжньою командою і зараз без проблем розуміємо один одного. На сьогоднішній день ми маємо чітку картину як наша робота буде виглядати і для чого ми туди їдемо.

 

Які страви Ваша команда має намір готувати?

Про меню я можу розповісти в загальному. Це буде рибна закуска, основна страва – качка. На другий день – фінгер фут – це невеличкі закуски. Плюс наші кондитери готують крутий десерт, що саме, це секрет. І ще ми веземо скульптуру із шоколаду та карамелі – це обов’язкова категорія, без неї команда не допускається до участі, вона оцінюється окремо. Скульптура вагою тридцять кілограмів і висотою метрів півтора. Це буде чисто українська колоритна така штука, там вареники, ложка, діжечка з медом. Нашою основною ідеєю було не готувати виключно українські страви, а лише використовувати нотки української кухні для гармонізації.

І на останок, яку пораду Ви могли б дати тим кухарям-початківцям, що мріють стати шефами?

Не задирати ніс. Я є організатором кулінарних конкурсів, а також суддею. Багато подорожуючи регіонами України, я спостерігаю за роботою молодих амбіційних кухарів, це дуже круто, але більшість з них не сильно сприймають критику. Вони сильно задирають ніс, і колись це з ними зіграє злий жарт. За 18 років своєї роботи я не вважаю поганим почути думку чи повчитися чомусь в кухаря, який молодший мене. Без різниці працюєш ти шефом чи кухарем – ми вчимося все життя. Вмійте слухати, розвивайтеся і працюйте над помилками.

 

Записала: Марія Кравчук